Неділя, 14.04.2024, 10:27
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сайт викладача РДАК Петращук В.М.

МОЯ ЛІРИКА

 

                                        

ВІРА ПЕТРАЩУК

викладач спецдисциплін технологічного відділення

член літературно-мистецького товариства "ЖУРАВЛІ" 

                   *  *  *

                     Немає в мене квітів Фарадея,

                     Не Афродіта я, не Галатея,

                  Я не піна морська – душа тендітна,

                   Я тихий вечір – ластівка привітна.

                      Немає в мене диво-самоцвітів, -

                    Сапфіру, аметисту і яшми…

                        Та є у мене сад душі розквітлий

                             З веселкою серед зими.

 

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ОПІЛЬСЬКИЙ КРАЮ

Чарівний наш Опільський край,

Днів веселкових дім-розмай.

Його нев’янучу красу через усе життя несу.

Люблю його ліси, поля…

Як пахне зорана рілля!

Там колос повниться зерном,

А виноград стає вином.

Спів солов’я в його садах,

Як запах меду на квітках.

Ну, а криниці-журавлі

Несуть легенди на крилі.

Люблю пісні дібров дзвінкі,

Де вечори такі п’янкі…

Джерельну воду, мов кришталь,

Туманів мовчазних вуаль.

Річок бурхливих Синевір-

В намисті золотавих зір.

Небес безмежних висоту,

Ранкову сонця теплоту.

Люблю калини білий цвіт,

Рум’яність яблук серед віт,

І оксамит зелених трав

В обіймах сонячних заграв.

Волошки сині у житах,

Зозулі казку у гаях,

Чар-зілля у купальську ніч,

Відгомін пройдених сторіч.

Йому несу свою любов

Без суєтних мирських оков…

Його нев’янучу красу

Через усе життя несу.

 

ДОЛЯ-ВИШИВАНКА В КОЖНОГО ЄДИНА

Ось…Життя сторінку знов перегорнуло,

Зазирнуло в очі…Душу сколихнуло.

І дзвіночком срібним тишу розбудило,

Долю-вишиванку в гості запросило.

Доля-вишиванка…Перше слово…Кроки…

Пісня колискова…і шкільні уроки…

Батькові тривоги, материнські руки…

Мудрість сивочола…Храм святий Науки…

Доля-вишиванка, кольори барвисті,

Кетяги калини і світанки чисті.

Україна-Мати, пісня солов’їна,

Шевченкове слово і міцна родина.

Хай дороги стелить життя рушниками,

Доля-вишиванка завжди буде з нами.

Доля-вишиванка в кожного єдина,-

Гідність, честь і слава…Бог і Україна !

 

 *  *  *

Не дай злукавити словами, Боже…Ні…

Бо ними можна, кажуть, навіть вбити…

Але чи можна душу, що горить в вогні,

Мов ту голубку в небо відпустити?...

Скажи мені…